(1865-1936, англійський поет і прозаїк. Наймолодший лауреат Нобелівської премії з літератури)

THE OLDEST SONG
(“...for before Eve was Lilith” — old tale)

"These were never your true love's eyes.
Why do you feign that you love them?
You that broke from their constancies,
And the wide calm brows above them!

This was never your true love's speech.
Why do you thrill when you hear it?
You that have ridden out of its reach
The width of the world or near it!

This was never your true love's hair, —
You that chafed when it bound you
Screened from knowledge or shame or care,
In the night that it made around you!"

"All these things I know, I know.
And that's why my heart is breaking!"
"Then what do you gain by pretending so?"
"The joy of an old wound waking."

********

«…for before Eve was Lilith» - «…бо перш Єви була Ліліт»

Забув він карі очі вже давно і без завад,
і пасма чорні - шовковистий морок.
Рай втрачено. Шляху немає вже назад.
Пройшло всі тридцять років. Або сорок.

Так було сказано, ціна - наш піт рясний.
За кожну скибку хліба треба заплатити.
Турбот приносять безліч наші дні,
і не завжди є час у небо подивитись.

Сини погодки в батька вже ростуть,
як мати, дві дочки світловолосі.
Вони ночами ласки й щастя п'ють -
сивіючі її він гладить коси.

Та все ж вона, буває, сльози ллє,
від чоловіка потай і не спить до ранку,
коли її, у пестощах «Ліліт» він зве,
забувшись, - іменем гірким коханки.

«АНТОЛОГІЯ ЛІРИКИ – 2»