ВОЛОШКИ ( М. Тютюнник)

Волошки в полі ; що за диво!
У захваті сам агроном.
Хвилюйся, зрій, красуйся, ниво,
Під голубим небес шатром!
Нічого кращого немає,
Як ці простори голубі,
Ніщо так душу не займає
Й не дороге, ніж це, тобі.
Все-все притягує до себе!
Й волошки сині ці… Ти ба:
Неначе фарбували небо
І синь набризкали в хліба!

                     * * *
ВАСИЛЬКИ ( Е. Евстратова)

В поле васильки – какое чудо!
Не сдержал восторга агроном.
Созревай же, нива златокудра,
Под небесным голубым шатром.
Что же быть ещё милее может,
Чем простор бескрайний голубой?
Что ещё так душу растревожит,
Увлечёт, порадует собой?
Меж колосьев васильки синеют,
Словно кто-то кистью маховой,
Широко окрашивая небо,
На поля побрызгал синевой!
                  06.05.21